Успех продаж

Загалом став я потихеньку займатися ксероксами, шакалити, прямо скажемо. Тобто займатися не своєю справою. Жив на продаж комп’ютерів і периферії, а ксерокси пробував, як це? І нічогісінько не виходило, ну продам халабуду яку, припрацюю копієчку, але на це явно не прожити. Перейнявся повагою до людей, які це тільки і продають, і, зауважте, не бідують, а навіть зовсім навпаки. Але сиділи вони в іншій кімнаті, підслухати чарівні слова ніяк! Як це буває з багатьма людьми, коли вони не розуміють, що робити, починають більше робити те, що вміють, хоча користі від цього явно пшик, я став пропонувати ксерокси всім, крім зовсім уже близьких родичів, і то, якщо їм точно не треба. Ефект убогої результативності зберігся. І тут я усвідомив просту істину: кожна людина хоче купити дешевше, тобто і мені дати заробити максимально мало, бо оплата праці була — відсоток. І образився я, як це вони мене не люблять, не вірять мені!!! А чи є тоді сенс говорити правду? А чи не помилка, що я говорив її раніше, принаймні те, як я її бачив. Осяяння, яке мені стало було ще і в тому, що мій, на той момент, досить велике коло спілкування( і не тільки) мені теж всієї правди не каже. Та й чути правду мало хто хоче. Чути хочуть підтвердження своїх думок. І я і я і я… такий самий. Сталося зі мною це так не помітно, по буденному, що я і не звернув уваги. Однак манеру поведінки змінив. Став частіше говорити, що обладнання, яке пропоную я-відмінне, дуже хороше або як мінімум окупає вкладення тих коштів, які за нього віддаються. Продажі трохи підросли. Але все одно від мене вимагали низьких цін, а на ксероксах я міг їх дати! Тому як контора була першоджерелом в Росії. Так я став продавцем Xerox’а. Як завжди у цього етапу мого життя були свої легенди. Ними і формувався мій успех продаж.

Легенда перша — зарплата.

Бізнес мого начальника будувався таким чином, що він платив зарплату працівникам з каси, тобто від готівкових продажів і завжди вистачало. Тут було літо, продажу мізерні, клієнтів мало і стало очевидно, що зарплата відкладається на один або пару днів. І раптом о диво: подзвонив мужичонка дуже зацікавлений в придбанні копіра. На той момент у нас було двадцять унікальних ксерокса. Унікальна була ціна, відсотків на 30 дешевше середньо-ринкових цін. Як часто буває диво було не випадково: апарати були старі, вони були відновлені в заводських умовах, тобто все зношується поміняно і не на колінах, але абсолютно новими вони не були. Ми вже продали пару таких приладів і відзначили тільки, що це справжній Ксерокс, вічний, тому як з заліза були навіть шестерінки! Але важив він, зараза, з цієї ж причини як всі смертні гріхи разом узяті. Гроші всім потрібні, і ми подсуетились: привезли копір в офіс. Десь після обіду мужик завітав. Я зустрів його з розкритими обіймами, зараз, після серйозного часу, припускаю моїх очах світилися ті самі мультяшні долари, такий серйозний прилад, та за готівку! І ще зарплата всієї контори. Я почав розсипатися компліментами на адресу ксерокса: де і дешевий і надійний і витратні матеріали до нього прості і не.любі! Мужик начебто і киває, проте бачу: не вірить, потім розумію не налаштований він на віру, прийшов за іншим, а я на той момент до таких людей підходу не мав, кажу як зомбі: копір хороший. І так по колу! І раптом мужик відповідає: «а можна новий взяти з коробки.»Я так і офігел. Ну не скажеш йому, що зарплата нам потрібна, тому і приперли в офіс махину цю, а інакше отримав би він поставку через місяць, та за ціною на 40% вище і там би була машинка нова, муха не сиділа! Але так не скажеш. «Давайте запустимо і Ви побачите, що копір новий!»- говоривши. Начебто киває, підзиваю кращого нашого інженера-лікаря душ людських і йду від мужика відпочити , сил набратися і деякі справи підробити. Через якийсь час взлядываю в зал і бачу зеленого інженера, який в залі щось підклеює у ксероксі. Потім відходить осторонь, я живе питання: «Як справи?» Не знаю що йому потрібно! Знайшов якусь тріщинку всередині на корпусі, я заклеїв, чогось ще шукає!»Доробив я ще щось і зайшов в зал на мужика подивитися. Кришка копіра відкрита, мужик, трохи присівши, середнім пальцем правої руки заліз всередину апарату, зішкріб щось і на мову. Я готовий був розчленувати мерзотника! Однак лише сказав: «Якщо Ви вважаєте, що Вас обманюють тут і впарюють Вам … краще піти!»Чоловік розпрямився і вийшов. В той вечір контора залишилася без зарплати, а я зрозумів істину, що клієнт завжди правий, бо якщо ти вважаєш, що клієнт не правий, це просто не твій клієнт!

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *